12 квітня 2014 року близько 40 учнів Перегонівського НВК «пройшли» місцями, пов’язаними з життям та творчістю славетного кобзаря України Т.Г. Шевченка.

Першою зупинкою маршруту було село Шевченкове. Хто бував на Звенигородщині, той ніколи не забуде щедрої краси місцевої природи. Розкішні сади, широкі долини, глибокі яри. Вони такі ж як і в часи Тарасового дитинства. Саме тут, в селі Шевченкове, що до 1929 року називалося Керилівка, в сім’ї кріпака зростав геніальний поет, прозаїк, художник, фольклорист, етнограф, громадський діяч Тарас Григорович Шевченко.

На місці хати, в якій зростав Кобзар, зараз стоїть пам’ятник «Тарас мандрує».

На жаль, в кінці ХІХ ст. у хату влучила блискавка й вона згоріла. Належала вона нащадкам старшого брата Т.Г. Шевченка Микиті. На той час в тій дуже старій хаті вже ніхто не жив, поруч стояла новозбудована хата. Тож садиба належала Шевченкам аж поки тут не розпочалося будівництво музею. Ще у 1960-ті на садибі проживав Харитін Прокопович Шевченко – прямий нащадок Микити Шевченка.

1939-го року урочисто відкрито музей поета. Зараз для відвідувачів відкрито п’ять залів, що розповідають про сім’ю, в якій народився та зростав наш національний геній, про його дитинство. Представлені меблі родини й меблі з палацу Енгельгартів, де служив ще малий Тарас.

На садибі на честь 175-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка у 1989 р. було збудовано точну копію його рідної хати. Вдалося це зробити завдяки малюнку самого Кобзаря та точному опису, що зробив біограф Шевченка Олександр Кониський.

На садибі поховано матір Кобзаря Катерину Якимівну на її прохання. Хотіла молода ще жінка, що покидала цей світ, бути ближче до своєї родини. Коло могили росте кущ калини.

Далі нашою зупинкою були Моринці, де є подвір’я, на якому стояла стара хата Мефодія Тютюнника, батько якого був чумаком. У 1989 році було відтворено в селі дві хати: хату Якима Бойка – діда Тараса по його матері, та хату Копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків.

З 1992 року вони ввійшли до складу історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». У такій хаті у Якима та Параски Бойків 1783 року народилася донька Катерина, мати Тараса Шевченка, тут пройшли її дитячі та юнацькі роки. Тин навколо подвір’я виплетений з вербової лози, подвір’я охайне та затишне.

Поруч з хатою цікава пам’ятка народної архітектури – дерев’яна надвірня комора, або клуня, перенесена на це місце із Шевченкового. З дня побудови її більше ста літ.

В інвентарній книзі села Моринці за 1796 рік записано, що сім’я Якима і Параски Бойків має ниву, леваду, віз, пару волів, а також пасіку на 34 колоди, біля того росте прекрасний вишневий садок.

Також у Моринцях учні відвідали пам'ятник матері Т.Г. шевченка та музей. 

Дана подорож надовго залишиться в наших серцях. І радимо кожному, хто ще не відвідав батьківщину Тараса, зробити це, бо ми, як справжні українці, повинні знати свою історію, своїх героїв, аби будувати чисте і світле майбутнє нашої України.